Ось такий диво-гриб знайшла моя донька Оксана, учениця 3-Б класу школи №6. На дачі в густих чагарниках його не було видно, поки не опало листя. Насилу додому донесли, щоб помилуватися та зважити. Гриб-здоров’яга витягнув майже 7 кілограмів! І мав, до речі, привабливі вигляд та запах - ці ж гриби їстівні (хоча ми його побоялися їсти).
Отакі дивовижні дари природи підносить нам рідна земля! Олександр ІЛЛЮЩЕНКО, м. Прилуки
Нині, як не сумно це усвідомлювати, нікого не здивуєш гангстерськими пристрастями і численними бандитськими розборами, якими так заполонений наш ефір. Ми уже звикли бачити й вітчизняні фільми, перенасичені розбоєм і стріляниною. Складається таке враження, що окрім криміналістичної тематики, нашим режисерам знімати немає що. Та що там фільми, сюжети яких у більшості видумані! Телевізійні новини центральних каналів і ті останнім часом не впізнати – і тут тобі напади, вбивства, розслідування. То, мабуть, таке наше життя і ми маємо про нього говорити на кожному кроці? Можливо, що й так. Тим паче, що реальність наших буднів говорить сама за себе.
В ніч з 30 на 31 липня минулого року в Прилуках у будинку №6 по вулиці Богдана Хмельницького, у якому окрім господаря-прилучанина Олександра Яценка тимчасово мешкала родина громадян з Молдови, спокій відпочиваючих порушили невідомі в масках. П’ятеро озброєних чоловіків силоміць увірвалися в дім і, погрожуючи негайною розправою, почали вимагати у квартирантів гроші. Жінка і четверо діток (того вечора, на ту біду, на гостину до тітки приїхала її племінниця) не відразу зрозуміли, що відбувається. Лише пізніше, отямившись, усвідомили – їх грабують. Наміри у нападників були серйо-зними – недарма ж вони приїхали із Ромнів Сумської області. За попередньою змовою з водієм молдаван (подружжя з трьома дітьми приїхало до Прилук у комерційних цілях – торгувати) Євген Павлюк (так звали організатора розбійного нападу) напевно знав, що цієї ночі в домі не буде чоловіка і старшого сина. Тож їм нічого не завадить зробити свою чорну справу.
Перелякана на смерть жінка опору не чинила – куди їй бідолашній виступати проти таких молодиків! Хоча й віддавати кровно зароблені не поспішала. Та це не зупиняло грабіжників, які нишпорили по закутках у пошуках здобичі. І знайшли барсетку з п’ятнадцятьма тисячами гривень (на чужині родина заробляла гроші на весілля старшого сина). До того ж, молодики не погребували й золотими прикрасами своїх жертв – познімали з жінок ланцюжки й каблучки. А насамкінець вигребли з гаманця дівчини (приїжджої племінниці) 45(!) гривень, які та тримала на квиток на зворотній шлях.
Вдовільнившись награбованим, хутчіш забралися геть. Та тут оступилися. Ватажок банди, підігрітий успіхом проведеної операції, вихопив мобілку і негайно зателефонував приятелю Сергію Жалко (водію у молдаван, який цієї ночі з пасажирами був у Черкаській області), вимовивши рокове «Ти в долі». Піднятий серед ночі Сергій,
... Читать дальше »
Уважаемые граждане Прилук! Хочу обратить ваше внимание на те изменения, которые происходят в нашем городе в социальном плане. А конкретней, остановиться на досуге и здоровье нашей молодежи. Как ни печально, здесь особо похвастаться нечем. Я не буду голословным: пройдите по городу - на каждом шагу магазины, магазины и магазины. А между ними - банки, банки и отделения банков. Вроде и хорошо. Но обратите внимание: сколько аптек! Такое впечатление, что Прилуки - город с очень ослабленным здоровьем населения.
На сессиях горисполкома часто ставятся вопросы, связанные с медициной. Недавно рапортовали о сдаче реанимации. Это, может, и хорошо, но что делать для того, чтобы туда не попадать? Что сделано для школьников, для будущего нашего города? Как ни прискорбно, но уже не звучит лозунг нашей бывшей страны: «Все лучшее - детям». Посчитайте, сколько квадратных сантиметров площади спортивного зала приходится на одного городского школьника. Сколько у нас стандартных спортивных залов с необходимой для этих сооружений ин-фраструктурой (вспомогательными помещениями, раздевалками, душевыми)? Минимум.
Куда молодежи идти после занятий? Да, есть футбольное поле В. Дубиля, на радость всем. А где базируется спортивная школа «Европа»? В бане. Н. Рожко построил тренировочное футбольное поле, а сама ДЮСШ - это складское помещение, приспособленное для занятий. Спасибо Б. Н. Шевчуку, который волевым усилием построил для детей стадион. Есть два спортивных сооружения, которые имеют минимальные условия для занятий. Подчеркиваю: нестандартное сооружение и примитивные условия. Эти сооружения были построены за счет фанатизма группы людей. Есть у нас приспособленные помещения, где дети занимаются боевыми единоборствами, есть даже группа пенсионеров, которая занимается поддерживанием здоровья. Просто в нашем городе нет других условий. Скажете, я сгустил краски. Но, наверное, все вы читаете в наших газетах информацию о том, сколько людей рождается, а сколько умирает. Думаю, что на сессии скоро будет решаться вопрос о выделении средств для расширения морга. Более того, будет поставлен вопрос о постройке крематория. Вот наша перспектива. А вы посчитайте, сколько кладбищ на территории Прилук. Если не ошибаюсь, три или четыре. Сколько кладбищ за пределами города - если не ошибаюсь, три. Ужас, нас окружают кладбища, и площадь их увеличивается с каждым днем. В центре города установлен памятный знак умершим от СПИДа - у всех на виду, как предупреждение. И ни о
... Читать дальше »
День 19 листопада ще довго згадуватимуть прилуцькі шанувальники театрального мистецтва: тоді до нас у гості завітав улюбленець телеглядачів, Народний артист України Богдан Бенюк. Актор виступив з концертом (до того ж, безкоштовним!) у міському Будинку культури, та ще й вчив театральній майстерності прилуцьку молодь під час майстер-класу. Найпершими ж з Богданом Михайловичем познайомилися журналісти. Бо, лиш приїхавши до Прилук, Бенюк потрапив на прес-конференцію за участю прилуцьких та чернігівських мас-медіа, організовану в арт-кафе "За двома зайцями". Людиною він виявився веселою й доброзичливою, з величезним почуттям гумору - ну майже зовсім такою, як і більшість його екранних персонажів. Розмова, хоч і тривала понад годину, збігла непомітно. Адже говорили про роботу, сім'ю, політику... Словом, про життя.
Богдан Михайлович, не очікуючи запитань, сам почав розмову:
- В Прилуках я бував рівно 30 років тому, у 1978-му. Тоді я тільки-но закінчив театральний інститут і від ЦК Комсомолу приїхав з концертом до вашої виховної колонії. Насамперед скажу, що я не киянин, в Києві живу з 1974 року. Родом же з Карпат, з неймовірно красивого місця на Івано-Франківщині, селища Битків, розташованого в горах неподалік від Яремчі. Моє серце й моя пуповина закопана там, а в Києві народилися мої діти, їх троє. Маю вже двох онуків, Сиврина й Орисю. Це діти моєї старшої доні Олесі. Вона закінчила університет ім. Шевченка (філософський факультет), захистила кандидатську дисертацію, є кандидатом філософських наук. Менша, Мар'яна, закінчила Києво-Могилянську академію, працює редактором на телебаченні з Ольгою Герасим'юк, а найменший, Богдан Богданович Бенюк, поки що не визначився з професією, він вчиться у п'ятому класі. Ще маю двох собак, які прибилися й живуть на подвір'ї, трьох котів. Така моя сімейка, невеличка-немаленька, живе зі мною під Києвом в селі.
Працюю в театрі ім. Івана Франка. Цей рік для мене був визначним, оскільки я отримав Шевченківську премію за виставу "Про людей і мишей". Вагомість цієї премії зрозумів після однієї деталі: коли мені дзвонили з комітету, поруч сидів тесть; під час телефонної розмови я кинув на нього оком й побачив: він сидів і плакав. Вже потім я збагнув: ця відзнака існує з 1963 року, її удостоєні стільки відомих людей, серед лауреатів - стільки знакових імен! Тож коли тебе зачисляють до цієї когорти, це надзвичайно приємно і тривожно одночасно, бо розумієш: ти вже дійшов якогось рубежу.
... Читать дальше »
Останнім часом у більшості з нас не сходить з вуст обговорення можливих (як правило, негативних!) наслідків дії світової фінансово-економічної кризи. Ми стурбовані одним – як сьогодні жити і вижити в таких непростих умовах, коли заробітну плату затримують, банки не дають кредити, ціни в магазинах та на ринках ростуть, як гриби після дощу. Ще й щомісячно підвищується квартплата, яку ми (чи голодні, чи ситі) маємо сплачувати в обов’язковому порядку. І сплачуємо, бо розуміємо, чим це для нас може закінчитися.
Штучно створена чи ні, але криза ця вже відчувається і в Прилуках.
Впали економічні показники… За статистичними даними у жовтні поточного року у порівнянні з вереснем відбулося зниження показників економічної активності (обсяги виробництва продукції) на 6%. Зокрема, виробництво на підприємствах галузі машинобудування зменшилося на 48%, готових металевих виробів – на 28%, іншої неметалевої мінеральної продукції – на 8%, на підприємствах легкої промисловості – майже на 14%, у переробній промисловості – на 10,6%. Зі слів заступника міського голови Надії Єременко, за проведеним моніторингом перспективи подальшого розвитку місцевих підприємств важко назвати оптимістичними. «Основні причини такої ситуації є загальними», - наголошує Надія Іванівна. – Це, по-перше, наслідки світової фінансово-економічної кризи; по-друге, зменшення збуту продукції, відсутність замовлень, труднощі з обіговими коштами, в тому числі, пов’язаними зі значними заборгованостями держави по відшкодуванню сум ПДВ та відсутність фіксованої ціни на енергоносії. Зважаючи на таку ситуацію, керівники підприємств вимушені вдаватися до непопулярних заходів. Виникає загроза вивільнення трудових ресурсів, зниження рівня заробітної плати та збільшення заборгованості по її виплаті. Використовуються такі методи як скорочений робочий тиждень, відпустки без збереження заробітної плати.
…й зросло безробіття Змінилася ситуація і на ринку праці. Станом на 28 листопада рівень безробіття склав 4 відсотки, кількість безробітних з 1 жовтня збільшилася на 226 чоловік і складає 1443 особи. Щоденний моніторинг ринку праці свідчить, що ситуація є керованою, відсоток звільнених за скороченням штатів незначний, а всі зареєстровані в міськра-йонному Центрі зайнятості отримують державну допомогу відповідно до чинного законодавства. У зв’язку із зменшенням доходів населення зменшується його купівельна спроможність. Лише за жовтень-лист
... Читать дальше »
Саме таку назву має вистава, що йде вже 209-й раз на сцені Вільного театру в Києві. Головну роль виконує наш земляк Сергій Радченко, колишній випускник відділення «Електрифікація і автоматизація сільського господарства» Прилуцького агротехнікуму. Любов до театру під час навчання в агротехнікумі прищепила хлопцю вчителька української мови та літератури Катерина Олександрівна Аніщенко, яка вже більше 10 років є режисером студентського народного театру «Первоцвіт», що діє в цьому навчальному закладі.
На фото: у центрі – актор Сергій Радченко.
У «Первоцвіті» Сергій грав Голохвастова («За двома зайцями» М. Старицького), Оверка («Фараони» О. Коломійця) та разом із Артемом Аніщенком (до речі, теж колишнім студентом технікуму, актором-первоцвітівцем, нині відомим у Прилуках як Артемій – режисер «Нового театру», що працює в міському Будинку культури) ставили міні-сценки з репертуару «кроликів». Після технікуму – навчання в Київському театральному інституті імені Івана Карпенка-Карого, а зараз – Вільний театр. Подивитися на гру колишнього техніка-електрика до Києва приїхали нинішні студенти.
Приємно, що у складі делегації, крім режисера Катерини Аніщенко, викладачів, були й заступник директора агротехнікуму Тетяна Мацкова та заступник міського голови Прилук Лілія Нікітченко, яка гаряче підтримала пропозицію запросити акторів Вільного театру з виставою «Чайка на ім’я Джонатан» на гастролі в Прилуки. Отож, чекаємо!
Вже півроку діє у Прилуках Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Одне з його головних завдань - допомогти дітям з обмеженими фізичними можливостями реабілітуватися у суспільстві. Цей соціальний заклад постійно знаходиться у полі зору влади. Так, відбулася зустріч батьків вихованців з міським головою Прилук Юрієм Беркутом, під час якої порушувалися питання оздоровлення дітей-інвалідів та їхнього пільгового проїзду у міському транспорті. На вирішення цих проблем розроблено міську Програму реабілітації дітей-інвалідів, яка була одноголосно затверджена на 46-й сесії міської ради 5 скликання. Членами реабілітаційної комісії проведено обстеження житлово-побутових умов дітей, поза увагою Центру не залишився жоден вихованець.
Реабілітації дітей у суспільстві також сприяє спілкування з громадськими організаціями та навчальними закладами міста. Ось і нещодавно в гості до установи завітали учні школи №2. Візиту волонтерів передувала акція, у ході якої вони зібрали іграшки для маленьких відвідувачів Центру соці-альної реабілітації. Школярі вручили дітям подарунки та продемонстрували гарний концерт. А, прощаючись, запросили їх з концертом до своєї школи, адже серед вихованців цієї соціальної установи немало талантів. Це підтвердила виставка «Наші ручки золоті будуть вміти все в житті», експонати якої виготовлені відвідувачами закладу.
3 грудня, у Міжнародний день інвалідів, фестиваль «Повір у себе» об’єднав у дискоклубі «Європа» дітей з Центру соціальної реабілітації та членів громадської організації молодих інвалідів «Фенікс». Діти виступали з піснями, танцями, читали вірші та грали на музичних інструментах. Велику допомогу надали працівники міського Будинку культури, котрі займалися з дітьми, готуючи їхні творчі номери. Важливо, що Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів не оминають своєю увагою й спонсори, небайдужі до чужої біди люди. Так, з нагоди Міжнародного дня інвалідів (3 грудня) закладу надали допомогу ВАТ «Прилуцький хлібозавод», Управління бурових робіт, НГВУ «Чернігівнафтогаз», «Ощадбанк» Чернігова, Прилуцьке відділення «Приватбанку», МПБП «Стимул», гастрономи «Центральний» та «Юність», приватний підприємець Ірина Правдивець, ФОП Коваль Т. В.
2 грудня, напередодні Міжнародного дня інвалідів, у міській раді пройшло засідання круглого столу, присвячене цій даті. Представники відповідних фондів та управлінь, соціальних служб і громадських організацій інвалідів ділилися думками щодо нинішнього становища людей з обмеженими фізичними можливостями у суспільстві та шляху вирішення проблем цієї категорії населення. Зокрема зазначалося, що нині у Прилуках мешкає 4512 інвалідів, з них 212 дітей. З кожним роком спостерігається тенденція до зростання зазначених цифр.
«Найстрашніше те, що інвалідність з кожним роком молодшає»,- зазначила заступник начальника управління праці та соціального захисту населення міської ради Світлана Юрченко. Причини таких нерадісних показників криються в екології, важких умовах праці, низькому рівні життя населення.
28 листопада у міській раді відбулося засідання круглого столу на тему: «Зобов’-язання суб’єктів господарювання щодо захисту прав споживачів», у якому взяли участь заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Надія Єременко, консультанти Центру підтримки підприємництва Любов Єфременко і Тетяна Гроднік та суб’єкти господарської діяльності Прилук.
Порушена тема знайшла неабиякий відгук у присутніх керівників та відповідальних працівників торгових підприємств міста, оскільки (і це нині не викликає жодного сумніву) налагодження взаєморозуміння із споживачем - шлях до успіху будь-якого торгівельного закладу. Тому обговорення пройшло активно і результативно.
Надія Єременко розповіла про діяльність торгівельних підприємств Прилук, акцентувавши увагу на необхідності дотримання кожним підприємцем, який займається торгівельною діяльністю, основного закону - закону захисту прав споживачів. Любов Єфременко детально ознайомила присутніх із зобов’язаннями суб’єктів господарювання стосовно надання споживачам інформації про товари. Про їхні ж обов’язки щодо захисту прав споживачів вела мову Тетяна Гроднік. Учасники круглого столу обговорили також ряд проблемних питань провадження торгівельної діяльності.
Прилуччина постійно перебуває у центрі уваги депутата Верховної Ради України (БЮТ) Олега Ляшка. Олег Валерійович щиро переймається проблемами нашого краю, які відомі депутату не з чуток: ця земля для нього рідна, тут і сьогодні мешкає мати Олега Ляшка.
Вже традиційно до Дня Святого Миколая народний депутат забезпечує солодкими подарунками дітей соціально незахищених категорій населення: сиріт, напівсиріт, інвалідів, з багатодітних сімей. От і на цьогорічного Миколая подарунки від Олега Ляшка отримають діти з округів, якими опікується народний депутат: мешканці Талалаївки, Варви, Срібного, Прилук та Прилуцького району, а також Бахмацького району, Сосниці, Коропа, Борзни.
На фото: подарунки від Олега Ляшка невдовзі отримають діти Прилуччини
Депутатська діяльність Олега Валерійовича не знає ні вихідних, ні свят. Так, 6 грудня - в День Збройних сил України, що прийшовся на суботу, - Олег Ляшко з робочою поїздкою прибув на Прилуччину, зустрічався з виборцями району.
Першим у маршруті було село Канівщина, де за сприяння Олега Валерійовича нещодавно завершений ремонт дороги. Цю дорогу селяни чекали 30 років. І як зазначила на зустрічі депутата з канівщинцями у місцевій школі сільський голова Ольга Кривич, мешканці були вражені, наскільки швидко і якісно робилася ця дорога. Тож на знак вдячності за такий неоціненний подарунок селяни назвали вулицю іменем Олега Ляшка, на честь тих добрих справ, що робить він для земляків. 6 грудня вулицю Олега Ляшка було урочисто відкрито.
Того ж дня депутат відвідав селище Ладан, у актовій залі ДП «Пожспецмаш» зустрічався з працівниками підприємства. Цій зустрічі теж передувала важлива подія - народний депутат від Блоку Юлії Тимошенко Олег Ляшко, заступник голови бюджетної комісії Верховної Ради, посприяв для виділення заводу 38 мільйонів гривень на виготовлення державних замовлень. «Тепер ми забезпечені роботою щонайменше до березня, - сказав директор ДП «Пожспецмаш» Анатолій Редкач, - завод житиме і працюватиме, у мешканців Ладану буде робота, зарплата, а значить - і впевненість у завтрашньому дні».
У робочій поїздці Прилуччиною Олега Ляшка супроводжували голова районної ради Ганна Кузьменко, голова районного осередку партії «Батьківщина» Світлана Яременко, депутат обласної р
... Читать дальше »
