Суворість реалій життя компенсувалася нелогічною лютневою відлигою. Легкий натяк на оптимізм під час весняного авітамінозу. Такий собі циганський календар: «січень, лютий,… май». Песимісти подарували надію, констатувавши факт, що ґрунтується на власному досвіді: «Ще буде сніг і мороз…»
Сторічний гудрон доріг з твердим покриттям відкрився ранами війни під назвою «ямковий ремонт». Минулорічне протистояння увінчалося повною капітуляцією ремонтників і перемогою ям. Контрибуцію виплачують власники транспортних засобів.
Виплачують не просто власники, а полонені напрямків, що називаються дорогами. На них великих, маються на увазі напрямках, чатують сценаристи протоколів і оператори неприватного відео. Ізголяж останніх дивує своєю безмежною фантазією творчих пошуків. Останній хіт: зачаїтися, підстерегти й упіймати зіваку на колесах, який не увімкнув поворот на повороті. Здорово це виходить на криволінійних напрямках дороги, а особливо на круговому русі. За логікою інспекторів, той, хто в’їхав на круг, повинен показати лівий покажчик сигналу маневру. Навіть якщо їзда по колу буде продовжуватися безкінечно, автомобіль повинен нарізати круги з увімкненим лівим поворотом. Нікого не хвилює, що траєкторія транспортного засобу петляє між ямами і колдобинами. До прикладу - круг на шляху до мікрорайону Рокитний. Виїхавши з «круга першого», водій потрапляє в «дружні» обійми законників, і ціна такого потрапляння - п’ятсот протокольних гривень. Ще поворотна тема актуальна на в’їздах до заправок. У цьому випадку бдітєльность підстереже у приватному автомобілі із затемненими стеклами. Жертва обурюється, волає про надумані принципи розумності й доцільності, говорить про підлість, але закон є закон! Складається враження, що якийсь колективний злий разум придумує час від часу способи і причини протоколювання порушень. Були вже облави на водіїв, які зупиняли автомобілі, не дотримавшись десятиметрової відстані від пішохідних переходів і зупинок. Міряли рулетками і писали, писали. Була боротьба за права «стійки світлофора», за яку нерадиві виїжджали на перехрестях. Були знаки «стоп» за кільканадцять метрів від реального перехрестя. Були засідки під знаками, які з’являлися самі по собі. При цьому поява знаків усіх учасників руху дивувала, а засідка - ні. Усі звикли: хто домовляється, хто змирився, а хто взагалі махнув на все рукою. Його величність закон! Порушив правила – відповідай. Лише недалекий не бачить великої цілі – це безпека руху, це ваше життя. Але, скажіть на милість, скільки ДТП було через те, що хтось припаркував не там автомобіль, чи в’їхав на заправку без увімкненого повороту, чи через те, що хтось не став перед знаком «стоп» за двадцять метрів від перетину з головною дорогою? Велика ціль, що виправдовує великі зиски. Тільки не виправдовує, а приховує. Відрижка планової економіки реінкарнована у профілактиці порушень ПДР. Кожен, наголошую, кожен прилуцький інспектор повинен здати за зміну Шість протоколів. А до офіційної паперової преамбули і грошові знаки у кількості вісімсот гривень! Повторюю, кожен і за зміну. Як тут не ізголятися!? Та за таких розкладів на деревах із жезлами треба сидіти, щоб виконати трудодень і додому голодним не піти. Як бридко, як хочеться у Грузію, на батьківщину даішної реформи, що так і не проросла у нас!
Песимісти говорять, що зима буде довгою і ще паде сніг. Куца когорта оптимістів нехотя підмітить, що ковдра насту трохи підлатає дороги з твердим покриттям. Песимісти парують: «Усе це тимчасово!» Оптимісти промовчать, але подумають: «Нехай тимчасово, але поживемо!» Я за останніх, які, можливо, скоро будуть першими, і їхня кількість зросте. А ви?...