Життя - це надзвичайно велика кількість крихітних миттєвостей. Вони бувають різні: радісні й сумні, солодкі й гіркі. Іноді життя влаштовує нам нелегкі, а то й жорстокі випробування. Зазвичай тоді, коли ми їх зовсім не чекаємо.
Ранок 23 жовтня розпочався в багатодітній сім’ї Хван-Харенів як завжди: дев’ятикласник Юра та п’ятикласниця Юля пішли до школи, а вдома залишилася бабуся з двома маленькими онуками віком півтора та три роки. Мама ще звечора подалася до подруг святкувати якусь чергову подію, і до ранку не повернулася. Не було її й опівдні, коли бабуся мусила йти на роботу. Тож жінка, попередивши доньку, що залишає малечу вдома саму, замкнула двері й пішла. Та мати додому не поспішала...
Через деякий час в квартирі спалахнуло полум’я. Безпорадні діти опинилися у вогняній пастці. Хто в цьому винен - наразі з’ясовує слідство.
Дев’ятикласник Юра Хван-Харен, почувши про пожежу в мікрорайоні і відчувши серцем біду, побіг з уроків додому. Там побачив полум’я, що червоними язиками виривалося з вікон їхньої квартири. Під будинком зібралося чимало народу, люди викликали пожежну допомогу, та вибити двері і рятувати дітей ніхто не наважився.
Юра ж не роздумував: через дах підвалу заліз на балкон своєї квартири, розбив шибку, й, незважаючи на біль від отриманих опіків та порізів, по черзі виніс з вогню своїх молодших братиків. Коли приїхали пожежники, діти вже були в руках лікарів швидкої медичної допомоги. Зараз вони перебувають на лікуванні в центральній міській лікарні. За оцінкою медиків, стан їхнього здоров’я задовільний, небезпека залишилася позаду.
Ми, учні школи №6, пишаємося героїчним вчинком нашого дев’ятикласника Юрія Хван-Харена. Будучи від природи людиною спокійною, сором’язливою, у трагічний момент свого життя він прийняв сильне й мужнє рішення - врятував два життя, дві долі.
Рë двух словах» №44 (710)
від 1 листопада 2007 року
