16 вересня на спортмайданчику в парку ЦТДЮ відбулася першість міста з городошного спорту серед команд загальноосвітніх закладів. Змагання присвячувалися Дню визволення Прилук від німецько-фашистських загарбників. Кожну команду представляли чотири спортсмени – учні 7-8 класів. Головним суддею змагань був Юліан Боднар.
На параді-відкритті перед спортсменами виступили завідувач сектора по фізичній культурі та спорту міської ради Сергій Соколов і ветеран війни, майстер спорту СРСР з городошного спорту Євгеній Кирилов.
Змагання проходили у цікавій завзятій боротьбі. Євгеній Кирилов відзначив кількох учасників, котрі продемонстрували неабиякі здібності у грі. Саме вони виявили бажання й надалі займатися городошним спортом.
Третє почесне місце посіла школа №9, друге – школа №10, а перемогу здобула команда школи №7 під керівництвом викладача фізвиховання Валерія Завади. Сектор по фізичній культурі та спорту нагородив команди-призери і команду-переможницю грамотами й медалями.
Переможці визначилися, проте переможених не було. Усі учасники отримали задоволення та багато нових вражень не тільки від змагань, а й від спілкування між собою та із суддівською бригадою, яка надавала конкретні поради щодо техніки кидків і правил змагань. Сектор по фізичній культурі та спорту й надалі проводитиме змагання з городошного спорту задля його популяризації в Прилуках.
25 вересня виповнюється 70 років нашому земляку - тренеру з волейболу, колишньому директору ДЮСШ та голові спортивного комітету м. Прилуки, майстру спорту Леоніду Борисовичу Купрійчуку. Тож хочеться сказати кілька теплих слів про людину, котра дійсно любить своє місто і доклала багато зусиль, аби життя його юних мешканців було цікавішим.
Дещо зі спортивної біографії ювіляра
З 1959 по 1962 рік Леонід Купрійчук грав за Московський округ ППО. З 1962 по 1966 рік, навчаючись у Вінницькому педагогічному інституті ім. Т.Г. Шевченка, виступав за команди педінституту, "Буревісник", профспілки на Чемпіонаті України і брав участь у Чемпіонаті СРСР серед студентів.
Після закінчення навчання Леонід Борисович для своєї професійної діяльності обрав Прилуки. Виховав тисячі дітей! Зараз учні Купрійчука працюють за різними спеціальностями у Прилуках, Чернігові, Ніжині й інших містах України, у Росії, Білорусі, Молдові, Ізраїлі та Середній Азії, і скрізь їх поважають.
Леонід Борисович дав путівку в життя чемпіонам СРСР серед школярів Вадиму Філіпову, Анатолію Долі та Анатолію Філоненку; чемпіонці України Олені Сич; призерам України Олександру Коцюбинському, Валерію Федоренку, Миколі Рожку, Віктору Шевченку, Олександру Гайдаю, Володимиру Бойку, Олегу Базарному, Сергію Чалому, Леоніду Ященку та багатьом-багатьом іншим. Вихованець Купрійчука Анатолій Доля став чемпіоном світу.
Будучи головою спорткомітету, Леонід Купрійчук зро
... Читать дальше »
Є куточки в Україні, де сама земля промовляє до нас голосом предків, де минуле видається дуже близьким, де жива історія Батьківщини. Серед таких куточків - музей-заповідник "Козацькі могили", розташований на острові Журавлиха, що поблизу села Пляшева Радивилівського району на Рівненщині. Саме тут у буремні роки визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького відбулася знаменита Берестецька битва.
Майже 360 літ минуло відтоді, а й донині серце кров’ю обливається, коли читаєш сторінки, на яких виписана одна з найстрашніших і найболючіших подій нашої історії. Козацьке військо було розбите не силою, не відвагою, а зрадою татар. У самий розпал бою хан завертає всі татарські полки, біжить геть з поля битви, а Хмельницького, гетьмана, надію козацьку, бере в полон. Що робити? І тоді брацлавський полковник Іван Богун задумує сміливий план: вивести регулярне козацьке військо і вдарити по поляках ззаду. Одну сторону козацького табору поляки не облягали, бо там було величезне болото, - і от через болото Богун вирішив вивести козаків. Почали загачувати болото возами, кожухами, свитами, мішками, сідлами – словом, кидали у воду все, що потрапляло під руку.
Гать виросла за кілька годин, і вночі козаки почали переходити болото. Усе йшлося добре, але раптом виникла паніка. Хтось крикнув: "Полковники тікають!" Поляки здогадались, у чому річ, й увірвалися в табір. Відступ козацького війська прикривав Прилуцький полк на чолі з уродженцем нашого міста полковником Іваном Шкурат-Мельниченком. На смерть стояли козаки, даючи змогу відступити основним частинам війська. Майже всі прилуцькі козаки разом з полковником поклали свої голови під Берестечком.
За одним переказом, вернулися додому двоє, а за іншим – троє козаків. У 2009 році козаки Окремого Прилуц
... Читать дальше »
17 вересня погляди не байдужих до мистецтва прилучан були прикуті до виставкової зали міського Будинку культури, де відбулося відкриття виставки Заслуженого художника України, члена Національної спілки художників України, лауреата літературно-мистецької премії імені Любові Забашти "Квіт папороті" Володимира Карася.
Виставка продовжила низку заходів, присвячених 925-річчю Прилук.
Відкрив виставку міський голова Юрій Беркут, під патронатом якого проходило святкове дійство. До слова ведуча Тетяна Зоць (директор краєзнавчого музею, котрий опікувався організацією виставки) запрошувала друзів та шанувальників таланту художника. А насамкінець Володимир Карась, отримавши у подарунок вишиваного рушника знаної в нашому краї майстрині Катерини Каращук, подякував усім, хто завітав до виставкової зали.
14 вересня (на свято Семена) місто урочисто відзначило 70-річний ювілей Семена Тихоновича КАНТУРА, добре знаного на Чернігівщині та єдиного в Прилуках скульптора, викладача Школи мистецтв. Безперечна заслуга митця в тому, що вже в 70-80 роках минулого століття йому вдалося усунути тематичний перекіс барельєфів та пам’ятників тогочасного міста: поруч із революціонерами й воїнами з’явилися визначні діячі культури і науки.
Церемонія вшанування ювіляра відбулася в актовій залі Школи мистецтв у родинному колі її викладачів та друзів сім’ї Кантур. Прикметно, що, попри службові цейтноти (напружену підготовку до 925-річчя міста), на святі яскравої творчої особистості були присутні начальник відділу культури і туризму Світлана Бірюзова та секретар міської ради Володимир Папазов. Вони вручили ювілярові дві почесні грамоти: одну – від міської ради, другу – від обласного управління культури і туризму. І тим довели значущість творчого доробку Семена Тихоновича для громади Чернігівщини в цілому.
Дві години віншування промайнули на одному подиху. Завдяки жвавому сценарію Наталії Ярошенко (директора Школи мистецтв) та лаконічним виступам промовців. Як і годиться, центром уваги став динамічний, елегантний, трохи схвильований, але по вінця щасливий пан Кантур. Щасливий, бо було чим пишатися!
Як наголосили директор краєзнавчого музею Тетяна Зоць і члени товариства "Краєзнавець" ім. В. Маслова, у яких би краях скульптор не жив (с. Хороше Озеро Ніжинського р-ну, Дніпропетровськ, Павлоград, Мелітополь), він завжди дбайливо оздоблював їх силою свого потужного таланту. Про
... Читать дальше »
