Є куточки в Україні, де сама земля промовляє до нас голосом предків, де минуле видається дуже близьким, де жива історія Батьківщини. Серед таких куточків - музей-заповідник "Козацькі могили", розташований на острові Журавлиха, що поблизу села Пляшева Радивилівського району на Рівненщині. Саме тут у буремні роки визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького відбулася знаменита Берестецька битва.
Майже 360 літ минуло відтоді, а й донині серце кров’ю обливається, коли читаєш сторінки, на яких виписана одна з найстрашніших і найболючіших подій нашої історії. Козацьке військо було розбите не силою, не відвагою, а зрадою татар. У самий розпал бою хан завертає всі татарські полки, біжить геть з поля битви, а Хмельницького, гетьмана, надію козацьку, бере в полон. Що робити? І тоді брацлавський полковник Іван Богун задумує сміливий план: вивести регулярне козацьке військо і вдарити по поляках ззаду. Одну сторону козацького табору поляки не облягали, бо там було величезне болото, - і от через болото Богун вирішив вивести козаків. Почали загачувати болото возами, кожухами, свитами, мішками, сідлами – словом, кидали у воду все, що потрапляло під руку.
Гать виросла за кілька годин, і вночі козаки почали переходити болото. Усе йшлося добре, але раптом виникла паніка. Хтось крикнув: "Полковники тікають!" Поляки здогадались, у чому річ, й увірвалися в табір. Відступ козацького війська прикривав Прилуцький полк на чолі з уродженцем нашого міста полковником Іваном Шкурат-Мельниченком. На смерть стояли козаки, даючи змогу відступити основним частинам війська. Майже всі прилуцькі козаки разом з полковником поклали свої голови під Берестечком.
За одним переказом, вернулися додому двоє, а за іншим – троє козаків. У 2009 році козаки Окремого Прилуцького полку ім. П. Сагайдачного на чолі з отаманом Олегом Дурбаловим, кошовим отаманом Петром Дубчаком, полковим священиком Віталієм (Юрочко) здійснили поїздку на поле битви для вшанування пам’яті загиблих прилучан. Ми відвідали Свято-Георгіївський чоловічий монастир, музей-заповідник "Козацькі могили", поле Берестецької битви. Побачене й почуте зворушило наші серця, наповнило сумом і гордістю за полеглих земляків. Кошовий отаман Петро Дубчак запропонував вшанувати їх пам’ять – встановити на полі битви хрест. На козацькій Раді ухвалили рішення про збір коштів на виготовлення хреста і встановлення його до 925-річчя Прилук. Здавали козаки, хто скільки міг. Звернулися до підприємців, депутатів. Виявилося, що "любити" місто не важко, а от щось зробити для нього – то вже інша річ. Ми щиро дякуємо керівництву ВАТ "Прилуцький хлібозавод", "Фан-клубу" ЗАТ "Юність" і сімом прилучанам, котрі відгукнулися на наше звернення.
Особливо важлива допомога священика храму Різдва Пресвятої Богородиці отця Віталія. Дай Бог здоров’я і Віктору Шусту – патріоту міста, людині з широкою душею і руками талановитого майстра, який створив з чорного мармуру козацький хрест, викарбував напис.
Нарешті все готово, клопіт і тривоги позаду. 3 вересня о п’ятій ранку вирушаємо разом з козаками куреня ім. І. Сірка, на Берестечко. По приїзді отець Віталій відслужив у підземній частині Георгіївського собору панахиду по загиблих під Берестечком і померлих товаришах нашого полку. Директор музею "Козацькі могили" Леонід Галабус нас зустрів радо, запропонував узгодити місце встановлення хреста.
Густо полите людською кров’ю поле битви перетворилося на зелені ниви, лише на горизонті між селами Острів і Митниця досі видніє пагорб – місце постою татарських військ. Рівний зелений килим трави покрив і колишні болота правого берега Плешівки, через які козаки й селяни 10 липня 1651 року брели, рятуючи один одного і захищаючись від ворога.
Наш табір розташувався на пагорбі перед Плешівкою. Поставили прапори: державний, полковий і куреня ім. І. Сірка, поруч розбили намети. 4 вересня ранком встановили хрест з написом "Козакам Прилуцького полку, полеглим у битві під Берестечком у 1651 році за Віру, Волю і Україну. Від козаків Окремого Прилуцького полку ім. П. Сагайдачного. 2010 рік".
Освятивши хрест, благочинний Свято-Георгіївського чоловічого монастиря отець Никон відслужив молебень за упокій душ загиблих козаків. Перед від’їздом ми відвідали музей, помолились у храмі й сфотографувалися на згадку.
Олексій Дорошенко, полковий старшина
За матеріалами газети "Град Прилуки" № 38 від 22 вересня 2010 р.
