11 липня рідні, друзі, сусіди та члени міського клубу книголюбів «Джерело» провели в останню путь Галину Марківну Черкасову – людину, котру щиро поважають і шанують кілька поколінь прилучан.
Галина Марківна народилася 17 червня 1935 року в Ніжині в родині інтелігентів, котрі зуміли передати доньці й любов до книги, і потяг до навчання, і пристрасне бажання щодня до самої смерті не полишати напружену духовну роботу над собою. Вона крізь усі негоди життя пронесла велику вдячність до викладачів історико-філологічного факультету Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М. Гоголя, який закінчила з відзнакою у 1956 році та вважала одним із найфундаментальніших закладів вищої школи України.
Глибокі знання Галини Марківни в царині української, російської і зарубіжної літератури, цікавість до подій із життя країни та історії рідного краю вабили до неї різних людей. Бібліотека міськкому партії, де працювала Черкасова, стала своєрідним маленьким дискусійним клубом. Тут збиралися лектори товариства «Знання», викладачі шкіл, студенти і просто закохані у книгу прилучани. Усміхнена, привітна, доброзичлива Галина Марківна легко вгамовувала кипіння пристрастей і протиріччя тверджень вдало підібраною цитатою із Салтикова-Щедріна чи дотепним словом. А ввечері Галина Марківна поспішала до школи робітничої молоді викладати російську мову та літературу. І яке щастя, що її чоловік, Іван Васильович Черкасов, був її однодумцем, помічником, підтримував усі заходи, що організовувала Галина Марківна, а двоє синів – Павло та Василь – зуміли зберегти дух родини, тяжіння до інтелектуальної праці, яке вирізняло подружжя Черкасових поміж багатьох працівників закладів культури.
У 1975 році Галина Марківна очолила міське Товариство любителів книги, і того ж року відбулося перше засідання клубу «Джерело», створеного зусиллями Черкасової. Багато прилучан пам’ятають Свято книги, що проходило на міській площі. На запрошення Галини Марківни до Прилук приїздили Іван Драч, Любов Забашта, Ганна Ігнатенко, Станіслав Реп’ях, Віталій Коротич і багато інших митців, зустрічі з якими стали яскравими сторінками життя нашого міста.
Чимало сил та наснаги віддала Галина Марківна викладацькій роботі у Прилуцькому педучилищі, де користувалася повагою та любов’ю і колег, і студентів. 35 років існування «Джерела» - це понад 300 засідань, це поїздки до меморіальних музеїв Толстого і Тургенєва, чеховського Меліхова та Абрамцева, Пушкіногір’я, це відвідування батьківщини Єсеніна, Сковороди, Нечуя-Левицького, історичних місць України: Глухова, Чигирина, Батурина, Новгород-Сіверського, Лубен, Переяслав-Хмельницького...та інших, інших, інших.
До кожного засідання клубу чи то поїздки Галина Марківна готувалася ретельно і натхненно, перечитувала десятки джерел, відшукувала рідкісні фактичні родзинки. Такою ж пунктуальною була вона і у веденні літопису «Джерела», і у ставленні до відбору виступаючих та тем доповідей.
Черкасова пишалася клубом книголюбів, який був для неї справжньою родиною. Усі відчували її підтримку, для кожного знаходилося добре слово, і кожна людина від такого ставлення розкривала свої кращі якості.
Двері дому Галини Черкасової завжди були відчинені для сусідів, друзів, знайомих. Навіть якщо людина потрапляла до оселі Галини Марківни випадково, то, раз зігріта родинним теплом, вона поверталася туди знову і знову.
Глибоким сумом та скорботою відзначалися промови всіх, хто прощався з Галиною Марківною на цвинтарі. Скільки гарних справ залишила вона по собі, скільки яскравих особистостей випестив клуб, душею якого вона була! У промовах виступаючих звучала думка: «Джерело» повинне носити ім’я Черкасової, клуб повинен існувати, а діти, онуки й правнучка Галини Марківни – це продовження роду, а значить, крок у безсмертя.
Світла пам’ять про обдаровану, енциклопедично обізнану, щиру, мудру Людину – Галину Марківну Черкасову – довго житиме у вдячних спогадах усіх, з ким вона працювала або спілкувалася на своєму життєвому шляху.