Жінок-депутатів у нинішньому складі ради налічується п'ятнадцять, у попередньому скликання прекрасна стать була представлена тринадцятьма особами. Депутатський корпус постаршав: тепер його середній вік - майже сорок сім років, у п’ятому ж скликанні було сорок чотири з хвостиком. Наймолодший депутат міської ради минулої каденції мав вік двадцять років, у шостому скликанні наймолодшим є двадцятичотирирічний. Пенсіонерів у раді побільшало вдвічі, і зараз депутатів на заслуженому відпочинку налічується чотири. Потужно заявив про себе приватний бізнес. Підприємців стало тринадцять проти восьми у попередньому складі. Зменшилася кількість учителів і лікарів. Дала про себе знати боротьба з безробіттям, і нині у міській раді лише один безробітний, минулої ж каденції кількість депутатів, котрі перебували в пошуку достойної роботи, вимірювалася трьома. Зросло число держслужбовців - із п’яти до восьми. Службових осіб підприємств різної форми власності поменшало майже на половину. Тепер їх дванадцять проти двадцяти одного у минулому складі.

Отже, колективний портрет депутата новообраної міської ради такий: це чоловік середніх років зі здатністю розуміти жіночу логіку, з вищою освітою, досвідом роботи, працевлаштований, матеріально забезпечений, власник корпоративних прав у приватному бізнесі. Проте це іронічне узагальнення не треба сприймати надто серйозно. 

Сторінку календаря з 31 жовтня перегорнуто. Що буде завтра? 

Користуючись своїм правом «першої шлюбної ночі», міський голова має право подати на затвердження кандидатуру на посаду секретаря ради. Депутати для того, щоб підтримати пропозицію голови, повинні шляхом таємного голосування проголосувати «за» більшою половиною голосів від загальної кількості депутатського складу, а це не менше двадцяти шести народних обранців. Це саме та «критична маса», себто більшість, на яку розраховує і може опиратися надалі міський голова. Чи є вона у раді, покаже перше пленарне засідання. 

Ні для кого не таємниця, що теперішній склад міської ради є, як ніколи, полярним. Підтвердженням цього слугує хоча б те, що у складі депутатського корпусу два екс-кандидати на посаду міського голови: Олександр Козик і Микола Бабій. Виборчий процес латентно продовжуватиметься. Проявом цього буде намагання отримати контроль над «критичною масою». Як наслідок, буде спроба з боку частини депутатів непідтримання подання міського голови по секретарю ради. І тоді ініціатива переходить на інший полюс. Користуючись уже своїм правом, депутати висувають свою кандидатуру секретаря. Скоріш за все, це буде Микола Бабій. Очолення ради останнім можливе лише за умови, знову ж таки, голосування за нього більшої половини від загальної кількості депутатів. Якщо і в цьому випадку не відбудеться підтримки, то тоді все повертається на початок процесу. Міський голова подає свою кандидатуру… Далі зрозуміло. Усе це схоже на нудну попсову пісню з примітивними словами: заспів, приспів, заспів, приспів. І, що характерно, така циклічність може тривати безкінечно. Подача міського голови - подача депутатів. Такий собі пінг-понг. Громада буде бігати очима за м’ячиком, а учасники змагань відточуватимуть майстерність кручених ударів. Програє громада, навіть не зважаючи на те, який буде рахунок. 

Можна допустити ще такий розвиток подій. У тому разі, коли депутати будуть робити свою подачу і проголосують за неї, міський голова просто не підпише рішення. Чи має право так вчиняти мер? - Дискусійне питання. Для розв’язання такої казуїстики сторони втягнуться у судовий процес. Це хоч і надасть змогу отримати паузу в нудній пісні, але не вирішить питання по суті. Адміністративне судочинство може тривати роками. 

«Який вихід?» - запитаєте ви. - Компроміс. Точніше кажучи, здатність учасників принаймні розглянути таку можливість. На подібний розвиток подій я б не сподівався взагалі. Я не розставляю акценти і не констатую відсутність персонально у кожної зі сторін бажання домовлятися. Перед тим, як шукати вихід, необхідно зайти. Звідси слідує, що треба дочекатися першої сесії шостого скликання. І гірше за все, коли відбудеться саме так, як я спрогнозував: пінг-понг під пісню. А це біг по колу довжиною в одну каденцію. 

Цього разу громада, як ніколи, проявила певний радикалізм. Досить багато голосів було віддано проти всіх і досить велика кількість городян просто проігнорувала місцеві вибори взагалі. Це теж позиція, і треба її сприйняти як тривожний сигнал. Скоріше це нагадує песиміста, який, постаючи перед вибором, з двох зол обирає обидва. Частина прилучан не обтяжувала себе думкою про те, що неважливо, хто піде, - важливо, хто прийде. 

Насправді саме через наш вибір - прийняти або відкинути - ми не бачимо істинної природи речей. А хотілося б…