Потрапивши в читальний зал на свято поезії та музики, відчула себе наче в осінньому парку: мелодійні звуки осені передавав дует «Гармонія», із вуст запрошених і самої авторки лунали замріяні вірші.

«Хотіла стати актрисою. Якщо не актрисою, то вчителькою. Учитель - теж артист»,- так розповіла про свою молодість поетеса. Почала було навчатися на акторському, але велике кохання повернуло пані Світлану назад у Прилуки. Актрисою так і не судилося стати. І здобувши освіту тут, у своєму рідному місті, поетеса пропрацювала 25 років у гімназії №1. І тільки поезію Світлана Владиславівна ніколи не полишала. Найперші свої вірші вона не пам'ятає, оскільки написала їх ще маленькою. Та шкільну поезію нам з радістю прочитала. Авторка розказала, що вірші писалися і вдень, і вночі. Навіть ручку шукала таку, щоб світилася, бо вмикання світла будило дітей.

Нещодавно у світ вийшла перша збірка Світлани Коробової-Пивоварової «Моя душа жива и безразмерна – Весь мир в неё могла бы я вложить…» Поезія пані Світлани дуже ніжна і жіночна. Головною у її віршах простежується тема кохання. І тому важко було стримати сльози на очах. 

Світлана Владиславівна - мати чотирьох хлопчиків. І саме вони є найбільшим натхненням для написання віршів. На вечорі вірші читала як сама поетеса, так і її колеги по роботі в гімназії. Серед запрошених була й відома прилуцька поетеса Валентина Грибенко, котра приєдналася до привітань та висловила і своє велике захоплення поезією пані Світлани. 

Вечір закінчився музикою. Гості розходилися, бажаючи поетесі якнайшвидшого виходу в світ її наступних збірок.