Силовики досі не знають, хто гробить очисні й наближає смерть Удаю. Прилуки на межі екологічної катастрофи: невідомі вже протягом місяця "атакують" міські очисні споруди скидами небезпечної хімічної речовини. За припущеннями хіміків, у складі цієї речовини є анілін. Поглинаючи кисень, він губить біологічний мул на очисних спорудах, і вони виходять із ладу, перестають виконувати свої функції. Зберігати заражені аніліном нечистоти вже нема де – резервні накопичувачі заповнені по вінця, там близько 7,5 тисячі кубів такої води.
Коли стався перший аніліновий скид, негайно було скликано засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій. Міська влада звернулася до всіх правоохоронних органів, у тому числі й до природоохоронної прокуратури. Але ніхто нікого не знайшов. Бо це вам не бабусь з огірками під базаром ганяти. Хоча як шукали і чи шукали взагалі – то хай розбирається вище керівництво силових структур.
Бачачи бездіяльність правоохоронних органів і розуміючи, до яких наслідків вона може призвести, 5 липня міський голова Юрій Беркут був змушений попросити допомоги у губернатора Чернігівщини Володимира Хоменка. Уже за кілька годин після дзвінка в область прокуратура нарешті порушила кримінальну справу. Того ж дня під головуванням першого заступника голови облдержадміністрації Станіслава Прокопенка у місті пройшло виїзне засідання обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій. На засіданні звітувалися прилуцькі силовики, санстанція, посадовці виконкому. Одне із ухвалених 5 липня рішень – до кінця поточного тижня завершити перевірку місцевих підприємств, котрі використовують у своєму виробництві анілін. Також пропонувалося запровадити на території міста жорстку перевірку автотранспорту, що перевозить хімічні речовини.
6 липня Прилуки відвідав особисто Володимир Хоменко. Провівши закриту нараду з керівниками силових структур міста: міліції, СБУ, прокуратури, а також МНС, він назвав ситуацію, що склалася, надзвичайною і дав два дні на пошуки забруднювачів. Спілкуючись із журналістами, губернатор заявив, що кадрові зміни, пов’язані із затримками в розкритті резонансного злочину, цілком можливі.
- У червні наші очисні споруди пережили три скиди аніліну, - розповідає директор комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» Володимир Назім. – За кілька днів липня (3, 4 і 5-го числа) знову три скиди. Ще одне потрапляння аніліну в стоки остаточно знищить очисні, й нечистоти потраплятимуть в Удай без обробки. За добу через наші очисні проходить від 7 до 10 тисяч кубометрів нечистот, тому буквально за місяць річка загине. І вибору немає. Треба або залишити Прилуки без води (що нереально), або продовжувати губити Удай. Уся надія на правоохоронців. Я спілкувався з колегами з інших міст. Вони шоковані прилуцькою історією з аніліном. Ще ні в кого таких випадків не було.
- Володимире Івановичу, через анілін деякі люди бояться пити воду із кранів, бо думають, що вона заражена недоочищеними стоками…
- Прилуки п’ють воду не з Удаю, а з артезіанських свердловин. Від того, що відбувається з очисними спорудами, якість питної води погіршитися не може. Боятися треба загибелі Удаю, тієї екологічної катастрофи, що нависла над містом.
- Чи правда, що третій червневий скид аніліну був найнебезпечніший?
- Перший скид стався 6 червня. Тоді підприємство встигло зробити так, щоб заражені стоки практично не потрапили на очисні споруди: ми помістили їх у запасні резервуари, де вони знаходяться й дотепер. Проте шкоди все одно було завдано. Той незначний відсоток стоків з аніліном, що таки пройшов на очисні, частково вбив біологічний мул. Довелося їхати за ним до Чернігова й Ладана. Привезли п’ять машин, завдяки чому очисні швидко відновилися і станом на 19 червня вийшли на свій звичний режим. Ми надіялися, що скиди більше не повторяться, але помилилися: двадцятого числа був зафіксований другий. Цього разу підприємство не змогло спіймати заражені стоки на насосних станціях, і вони потрапили на очисні. Результат не забарився – однієї черги очисних споруд як не було, вона загинула. Друга черга була не в змозі переробити увесь об’єм нечистот, і тому в Удай ішли недоочищені стоки. "Прилукитепловодопостачання" знову вклало гроші у знезараження. Відновилися вдруге. Однак рано радувалися. 29 червня, о 22.30, хтось знову скинув небезпечну речовину в каналізацію. Це був найбільш концентрований скид, який, до того ж, потрапив в обидві черги очисних, завдавши непоправної шкоди. І екологічній ситуації теж. Липень щойно почався, а ми вже маємо три скиди – 3, 4 і 5-го числа. Очисні "помирають". Забруднювачі ж, відчуваючи повну безкарність, нахабніють.
Скиди роблять уночі або рано-вранці. Перші два були зроблені в центрі міста, а третій - одночасно в центрі й на промзоні, каналізаційні мережі яких не сполучаються. Тому є підстави вважати, що стоки вивозили машиною. І це звужує коло пошуків для правоохоронців. З урахуванням того, що в Прилуках не так уже й багато підприємців, які мають транспорт для вивезення нечистот. І того, що анілін використовується переважно в текстильній промисловості, для фарбування панчішно-шкарпеткових виробів, у поліграфії. Підприємства, котрі працюють з аніліном, зобов’язані проводити попередню очистку стоків. У нашому ж випадку вона відсутня. Можливо, це підпільний цех.
- А якщо це диверсія проти підприємства?
- Не виключений і такий варіант. Однак це мало що міняє. Річка гине, а «Прилукитепловодопостачання» несе збитки. На 1 липня вони склали 235 тисяч гривень. Тут я не беру до уваги штрафних санкцій екологічної інспекції за недоочищення стоків. Коли надійдуть акти, ці санкції теж доведеться сплачувати. Гроші, які витрачаємо на подолання надзвичайної ситуації, можна було б направити на покращення основних фондів. І не забуваймо про 3 мільйони 400 тисяч гривень боргів підприємства за спожитий в опалювальний сезон газ та одержане днями попередження про відключення. Поки винних не знайдено, у забрудненні води в Удаї винне «Прилукитепловодопостачання». Не хотілося б думати, що ми понесемо ще більші збитки, заплативши й за це.
- Після другого скиду комісія з питань техногенно-екологічної безпеки пообіцяла грошову винагороду за інформацію про забруднювачів. Хтось відгукнувся?
- Принаймні до нас ніхто не телефонував і не приходив.
- Може, винагорода замала?
- Вважаю, що 2 тисячі гривень за дзвінок з достовірною інформацією – доволі пристойна плата. Мабуть, людям просто байдуже. Або вони не розуміють усієї серйозності ситуації. Тому, користуючись нагодою, хочу закликати прилучан до співпраці. Обіцянка про винагороду залишається в силі.
