На січень припадає дві пам’ятні дати, пов’язані з іменем прилуцького художника Едуарда Усова - день його народження (28.01.1938) та день смерті (5.01.1978).
Едуард Усов народився в Корюківці на Чернігівщині, з 1944 року проживав у Прилуках. Звідси поїхав навчатися спочатку до Київського училища прикладного мистецтва, а згодом - до Кишинівського художнього училища ім. І. Рєпіна, яке успішно закінчив і залишився у Молдавії. Той щедрий край полонив Едуарда Прокоповича назавжди, художник втілював у своїх роботах неповторні молдавські краєвиди, багатих внутрішньою красою людей, малював дружину Клавдію, кохання до якої проніс через все життя. Полотна й акварелі митця помітно вирізнялися з-поміж тодішнього живопису, бо мали свій почерк, свій стиль.
У 1966 році 28-літній Едуард Усов став членом Спілки художників СРСР. Це дало йому можливість познайомитися з провідними радянськими митцями, побувати у багатьох куточках країни. Творче спілкування надихало, вчило незалежності й непокірності, сповнювало роботи новизною. Роботи Усова експонувалися на всесоюзних та міжнародних виставках, отримували схвальні відгуки критиків.
У 1972 році Едуард Прокопович повернувся до Прилук, де мешкала його мати, влаштувався на роботу в художню майстерню. Він був першим і єдиним на той час у місті членом Спілки художників СРСР. Люди, котрим пощастило працювати поряд з Усовим, досі згадують його як неординарну, надзвичайно талановиту особистість, він завжди мав свою думку і не визнавав загальноприйнятих авторитетів. Така позиція не могла залишитися непоміченою тодішньою владою. Художника відверто зневажали, намагалися обмежити його діяльність. Якось дві роботи Усова були визнані найкращими за підсумками міжнародного конкурсу в Чілі, й прилучанин отримав у нагороду путівку до Голандії. Та Едуарда Прокоповича за кордон не випустили спецслужби, оскільки «не відпо-відав» образу радянського громадянина. За спогадами сучасників, особливо після цього випадку Усов зламався, намагався заглушити алкоголем образу й біль.
Восени 1977 року художник захворів на цироз печінки, а 5 січня 1978-го, не доживши кілька днів до 40-ліття, Едуард Усов помер. Посмертні виставки художника про-йшли в Києві та Прилуках, його роботи залишилися в приватних колекціях, у запасниках музеїв. Нині ім’я видатного земляка напівзабуте, спогади про нього бережуть хіба що серця тих, кому довелося зустрітися з ним на життєвих стежках. Це несправедливо. Едуард Усов - один з найкращих акварелістів тодішньої країни, його творчість безцінна, інтерес до неї не згасає. Це непересічна особистість, величезний талант, яким мають пишатися Прилуки й прилучани. Адже саме в нашому місті жив і працював великий художник Усов.